Мар'яна Рудакевич
МИТЬ ВІЧНОСТІ
Звільнилася від пут душа,
Хоч не просилася на волю.
Твоєю я завжди була,
Та моє серце не з тобою.
Пройшла повз тисячі облич,
Шукала в хаосі спокою...
У сотий раз прошу "Облиш" -
Я не залишуся з тобою.
Із двох я вибрала себе,
Із трьох я вибираю Бога.
Душа не вибере тебе:
З тобою разом - це тривога!
Звільнилася від вуст рука,
Бо серце захотіло волі.
Якщо я була не така -
Так забаглося моїй долі...
02.06.2002
Помолися за нашу Вкраїну,
За матір, дітей і батьків.
Хай крила розправить орлино
На пострах усіх ворогів.
Щоб усі ми гордилися нею,
Не кривили повіки душею,
Щоб плекали, леліяли мову,
Наче матері колискову.
03.06.2002
Це не листя шепоче під ногами -
То пісня осені прощальна.
Не соловей розспівує всі гами -
В повітрі стала тінь печальна...
Не голос лине через роки -
Мелодія припливу.
Не сонце гріє мої кроки -
То руки соромливі...
То не вуста торкають ніжно -
То ніч вкриває плечі.
Не наші тіні білосніжні -
А теплий вечір...
03.06.2002
Образи, поцілунки,
Обійми почуттів.
Удар порад і погляди обману...
Якби все було так, як ти хотів,
То було б щастя наше без дурману.
Це почуття, неначе водоспад:
Красиве, свіже і бурхливе...
Якби життя було, неначе сад,
Немов оця п'янка травнева злива!
Хай буде все, як ти того хотів:
Хай буде наше щастя із дурманом,
Життя хай буде морем почуттів
Без болю, зради, зла, біди, обману.
10.06.2002
Утратила весь світ умить,
Все перестало існувати.
Тепер усе-усе болить,
І стало серце відставати.
Занадто стрімко йшло життя -
Враз зупинилося, завмерло.
Усе на світі майбуття,
Все дороге тобі померло.
Померкло сонце, світ стемнів,
Любов схолола і замерзла...
"Тік-так, тік-так" - почула в сні.
Мабуть, душа моя ... воскресла!
11.06.2002
Якщо згадаєш мої очі, не пам'ятай моїх гріхів,
Не згадуй насолоди ночі, якої сором твій хотів.
Як не простиш мої провини, як не забудеш моїх слів -
В твоїм безсонні буду винна. У листопаді почуттів.
Твоє зізнання - мої сльози, цілунки - моє каяття...
Тепер вже не страшні морози, тепер вже не страшне життя...
Обіймами розлуку гониш: міцніші - глибші почуття,
Проте ніколи не промовиш: "Кохана, ти - моє життя".
17.06.2002
Де ти був, коли тебе кохала,
Коли мрії у клунки в'язала,
Коли вітер витирав нам сльози,
Коли вікна штукатурили морози?
Де ти був, коли тебе прощала?
Час мені шептав: "Дарма чекала".
Я опівночі троянди обрізала
І в думках до ніг тобі їх клала.
Де ти був, коли я розлюбила,
Коли сліз у неба попросила?
Де ти був, коли я заблукала?
Де ти був, коли тебе не стало?
18.06.2002
...А вечір покаявся,
Стишив ходу.
В цілунках-тенетах залишив біду,
Узяв під опіку закохану пару.
Туманом покрив озерця прохолоду,
На зоране поле вилив дурману...
...А вечір змирився...
Тихесенько й свіжо.
І очі квіток затулив дуже ніжно.
Тихенько піднявся, розлив прохолоду,
Й так лекго до ранку зануривсь у воду...
...А вечір впізнав...
Мене, одиноку.
В хвилинну мелодію мене закохав,
В думках закрутив, завертів й обпікав.
Росу дарував, дивувався на вроду,
А потім у сон мене проводжав...
А вечір... Кохаю... й досі чекаю,
Як лагідний вечір настане у гаю...
18.06.2002
ТРИЧІ ВПІЙМАЛА МИТЬ ВІЧНОСТІ...
...Тричі пеклася,
Тричі згоряла,
Тричі від себе любов відганяла.
Тричі зрікалась,
Тричі верталась,
Тричі у собі я помилялась.
Тричі топилась,
Тричі вмирала,
Тричі тебе без вини відпускала.
Каялась тричі,
Тричі страждала,
Долю прокляла - не цінувала...
Мала - втрачала,
Не мала - шукала.
Серце порвала, зшила, златала...
Душу сколола,
Тричі сколола,
Тричі холола й знов оживала.
Боже!
Життя я тричі давала,
Не забирала - права не мала.
Долю прохала,
Душу звивала,
Розум втрачала,
Волю вбивала...
Тричі втрачала, тричі кохала...
18.06.2002
Ти знаєш, як тебе кохаю?
Як в небі зоряний політ,
Як осені, тебе чекаю,
Як сонця теплого прихід.
Ти знаєш, як тебе чекаю?
Весна підсніжників так жде.
І твої спізнення прощаю:
Що має бути - не мине.
Ти знаєш, як прощаю грози?
Образу, гріх - усе прощу.
Тихцем ковтаю теплі сльози -
Тихцем, бо війн не допущу!
18.06.2002
Крізь буревії і метелицю
До тебе стомлена прийду.
Під ноги босі стежка стелиться.
Любов ця в мене на роду...
Кому я своє серце віддавала,
З ким душу в пісні поєднала.
І нас нещастя не здолали,
Бо ми в надії воскресали.
Ми - воєдино злиті, ми - святе,
Нас не здолати буревіям.
Так хтось століттями бреде,
А ти прийшов до мене з мрії.
22.06.2002
...І ніжні-ніжні чорні очі
Такі по-літньому п'янкі,
Такі красиві, мов дівочі,
Настільки добрі, бо твої.
Долоні так по-рідному гарячі.
Вуста твої по-рідному м'які.
Настільки солодаво-соромливі,
Гарячі й вогняно-терпкі...
28.06.2002
Привіт, коханий! Я тебе чекала,
Як сонця і тепла - зима.
В тяжку хвилину мрію я плекала,
Надію на взаємні почуття.
Як були бурі і гіркі морози,
То я шукала рук твоїх тепла.
Як важко було - відганяла сльози,
Щоб не торкалася тебе біда.
28.06.2002
Так важко дихати без тебе,
І сльози душать без причин.
Мені тебе, як сонця, треба,
Ти - як волога для рослин.
Для мене ти - ковток повітря.
І день - не день, а ніч - не ніч:
Тебе чекаю, як у спеку вітру,
І не зімкну до того часу віч...
Ну, зачекай іще хвилину,
Настане час, як будемо удвох,
І не відчуємо ми часу плину -
Любов благословляє Бог.
28.06.2002
Мені болить... ти так далеко.
Як я, сумуєш вечорами.
Від спогадів на серці легко,
Та кілометри поміж нами...
Та знай, повсюди я з тобою -
Сама чи скована юрбою.
Я так сумую за тобою,
І серце зранене сльозою
Кохаю... але так далеко
Ти, лавка в скверику, смерека...
30.06.2002
Лепехою пахне усмішка твоя,
Дурманний щем душі мене п’янить.
До спокою твого ледь торкнуся я –
Вся вічність перетвориться на мить...
30.06.2002.
Тільки птаха може бути вільна,
Чи орел, чи ластівка, сова.
Тільки у природи думка спільна,
Лиш в природі недоречні є слова.
30.06.2002.
А ти сидиш і мовчки плачеш...
Повір – нема на те причин.
Не вір тому, що люди кажеть,
Що сльози – це не для мужчин.
Висміюєш ти вади вміло –
Свої, мої, страшні й смішні.
Так, як на мене, дуже сміло
Складати про людей пісні!
30.06.2002.
Є у мене віра в серці.
Віра в те, що ти – один,
Віра в те, що все вернеться,
Що не зникне все, як дим.
Є у мене тиха мрія.
Будемо разом ми чи – ні,
Мрія – ні! Скоріш надія -
Серце ти зберіг ... мені.
4.07.2002.
... Пройшла стрілою печаль
Крізь мене наскрізь,
В душі зчинила вітролом.
Сльозами не умилась –
Не відчула, коли торкнувся
Трепетний обман.
Пройшла, не зачепивши душу, –
Вона горіла й ще палахкотить,
Гірку сльозину на обличчі сушить –
Ласкавий промінь, що з небес летить.
Як добре – не отруює образа,
Не огортає смутком погляд мій.
Як добре – не пізнала зразу
Розчарування в почуттях. Амінь.
05.07.2002.
Тут зорі плачуть крізь віки.
У небі жовті хмари - як обмани.
А ти сидиш біля ріки
І геть з душі женеш тумани.
Шукаєш осені між літом,
А літо є й серед зими.
Тоді ж і квітло серце квітом,
Тоді, як були разом ми.
Більш не шукай ти взимку жару,
Бо викликає ватра біль.
Із диму почуттів ти створиш
В серці хмару.
А в серці має бути заметіль...
07.07.2002.
Надщерблений шматочок сонця
Сховався знов за небосхил.
Відкриті серця всі віконця –
Нехай на них сідає пил.
І суміш радості і смутку,
Як суміш болю і добра.
Коли шукаєш незабудки –
Не бачиш місяця пера.
Зернятко сяйва зорепаду
З горнятка кави дістаю...
Перо у місяця украду,
Віконця серця обмету.
07.07.2002.
...А небо плакало всю ніч дощем,
Так гірко заливалося грозою,
І я в безмежжі жовтих свіч
Була із нічкою чужою...
Тут інші ночі, інші небеса.
Там – серце плаче від спокою.
Тут недоторкана краса,
Але сумую за тобою...
16.07.2002.
МІЙ РОМАНС
Юлі Б.
Я бажаю тобі добра
Поміж грози, сльоту і завії,
У хурделицю - сонця тепла,
І у втраті бажаю надії.
Я бажаю тобі доброти
Поміж труднощі всі і незгоди.
Щоб не було в житті темноти,
Щоб тягнулись до тебе люди.
Я так хочу, щоб ти залишалась
Там, де сонце на сході співало.
Щоб образи й помилки прощались,
І печалей в житті бракувало.
16.07.2002.
П. В.
... І скільки лило вже на нас дощів
Оце осіннє милостиве небо.
У голові - десятки почуттів,
Вони турмують мозок, наче вежу.
А серце - все в колючках твоїх слів,
Що ти кидав їх так необережно.
Болить все тіло. Їдкий щем.
Чому ми разом – я не знаю.
Мабуть, не залишило ще
Уявлення примарне раю.
16.07.2002.
У слухавці - пусті, сумні гудки...
Такі ж самотні, як віршів моїх рядки,
Такі ж печальні, мов дощів слова,
Такі ж тужні, як погляд твій...
- Дарма,
Що серце плаче від розлук,
Що зрада не торкає наших рук,
Що вітер в шелесті ховає наші сни.
- Дарма.
Проте думками разом ми ...
16.07.2002.
ЕПІГРАФ
...Лежить на грудях моє щастя –
Моя не зрізана коса...
Як тайна першого причастя,
Як недоторкана краса...
17.07.2002.
Р. П.
... Місяць вповні – я тебе чекаю
Другий рік.
Прокидаюсь знов із самотою
Й засинаю з думкою одною.
Я живу для тебе і чекаю
Горя втрати або зустрічі у раю.
... Місяць вповні мої сни читає,
Мої сльози сушить ...
Знаю, знаю – недаремно
Другий рік страждаю ...
Але я кохаю. І чекаю ...
23.07.2002.
...Я народилася під знаком Панни
В двадцять четвертий серпня день.
Батьки, мабуть чекали Феофана,
А я співать хотіла їм пісень...
Усе життя я буду незалежна,
Як Україна, – он вже скільки літ...
Любов до неї була й є безмежна.
Її ціную, мов барвінку квіт...
23.07.2002.
О, панно Доле! Подруго жорстока,
Ласкава тільки у моїх гріхах.
Ти, як і я, у цьому світі одинока,
Та залишаєш вогник у думках.
Моя подруго!
Зболена ... й невинна,
У недосяжності своїй проста.
З молитвою клякаю на коліна...
Ти, доле, – фатум мій ... Моя сестра.
23.07.2002.
...А в серці тисячі думок
Клубком гарячим млосно звились.
Ще стільки буде помилок,
Дивись, щоб ми не помилились.
Десь згублена чужа душа...
А ми з тобою наче врозтіч.
Здається, злагода була —
Слова втекли в холодну ніч...
24.07.2002.
Як солодко пахнуть яблука
У казковім осіннім саду.
У тому саду, де, блукаючи,
Зустрів ти мене, молоду...
У хаосі цілунків і бажань,
В прощально-радісних сльозах,
В морозах літньо-гріховних тайн
Здійснив політ мій перший страх.
Там, де немає місця для добра,
Знайду для себе спокій та тепло;
І там, де поштовху до пошуку нема,
Для мене місця бути не могло...
24.07.2002
Обличчя знаками пріоритету
Миготіли відблисками ночей.
І я чекала від когось заперечень,
Але чула лише німі похвали...
То, певне, вітер їх заглушує
Вереском і свистом літа...