Мар'яна Рудакевич

"Планета на ім'я Мар'яна…"

Пам'ять про юну поетесу з невеличкого села під Тернополем Мар'яну Рудакевич вже досягла закордону. Незабаром у Польщі відбудеться презентація першої і, на жаль, єдиної збірки дівчини "Сонячна симфонія". А в день ангела чи не наймолодшій членкині Національної спілки письменників з її творчістю знайомився літературно-мистецький Львів. Вечір почався з панахиди отця - ієромонаха Василя Вороновського. "Важко говорити про вічність, коли поету лише 16. Поезії Мар'яни викликають двоякі почуття: вона і сотворила, і прожила любов", - сказав один з виступаючих Богдан Чепурко. Вражений "Сонячною симфонією", він написав свою поему. "У розмові про Мар'яну пафос недоречний, - зауважила у своєму виступі молода львівська поетеса Олена Дуб, - у неї все інтимне". Саме тому, наголосив голова Львівської обласної організації Національної спілки письменників Левко Різник, "такі люди не відходять від своєї нації, Мар'яна вже належить українській культурі"..

Три вірші з "Сонячної симфонії" поклав на музику тернопільський композитор Микола Болотний. Одна з них, "Елегія", прозвучала на вечорі у виконанні квінтету музикантів нашого академічного драмтеатру. Сумним спогадом про Мар'яну прозвучав також виступ колишнього однокласника з музичної школи Остапа Чижа, який виконав віночок український народних пісень.

Лада Солнцева
Місто, 09.03.2005

"Мар'яна вже належить літературі…"

Стиха плакала свіча перед портретом юної поетеси Мар'яни Рудакевич. Літературно-мистецький Львів знайомився з поезією чи не наймолодшої членкині Національної спілки письменників, смерть якої й досі викликає безліч запитань. Певно, тому наш земляк, а нині львів'янин Богдан Чепурко, відкриваючи творчий вечір, стиха зітхнув у мікрофон: "Важко говорити про вічність, коли поетові лише 16 літ. Поезії Мар'яни викликають двоякі почуття: вона і сотворила, і прожила любов". Голова Львівської літературної спільноти Левко Різник зазначив: "Такі люди не відходять від своєї нації; Мар'яна вже належить українській культурі". Підтвердженням цьому слугує факт прийняття її до лав Національної спілки. Посмертно.

Звучала на вечорі і музика: тернопільський композитор Микола Болотний написав "Елегію" та ще декілька творів на вірші Мар'яни. Їх виконав квінтет Тернопільського академічного драмтеатру, а з віночком народних пісень виступив колишній однокласник дівчини з музичної школи бандурист Остап Чиж. Молоді артисти Тетяна Панькевич і Максим Попович проникливо читали рядки з її поезій.
Хвилююче прозвучав виступ о. Василя Вороновського: посивілий у сталінських концтаборах родич Мар'яни, не соромлячись, плакав під час виступу.

Як пророцтво тепер уже звучать слова юної поетеси:

"Дайте мені крапельку надії -
Я її крізь вічність пронесу".

Жанна Попович
Тернопіль вечірній, №10 (1300) 9-15 березня 2005 р.

Не встигла дописати "Сонячну симфонію"

Їй було лише сімнадцять. До свого випускного вечора юна поетеса Мар'яна Рудакевич не дожила лише місяць. Її знайшли мертвою у тернопільському ставі. У Львові презентували першу і єдину збірку авторки "Сонячна симфонія". Посмертно.

У книзі - понад двісті віршів, кілька прозових етюдів. "Молитва серця", "Сповідь тиші", "Омріяна", "Мить вічності", "Осінні пісні", "Солодкі сльози", "Забутий погляд". Тут і перше кохання, і зрада, і сльози. Особливо зворушливий вірш - присвята "любим батькам до 20-річчя їхнього кохання"…

Мар'яна Рудакевич народилась у селі Почапинці поблизу Тернополя. "Її всюди було багато, - згадує старший брат дівчини Іван. - Мар'яна ходила на бальні танці, співала у хорі, закінчила на "відмінно" музичну школу по класу бандури, працювала позаштатним кореспондентом у районній газеті. Думала вступати на журналістику, та, врешті, вибрала англійську філологію. Я до останнього року життя Мар'яни не знав, що вона пише вірші. Аж якось побачив, що сестра набирає якісь тексти на комп'ютері. У комп'ютерному варіанті Мар'яна встигла набрати тридцять відсотків своїх творів. Інші ми познаходили у найнесподіваніших місцях. Крім окремих блокнотів, вона писала вірші і на полях шкільних зошитів, і у щоденниках. А ще Мар'яна зізналась мені, що частину своїх вірші вона спалила…"

…26 травня 2003 року до Мар'яни Рудакевич хтось зателефонував, і вона вибігла з дому. Ввечері, коли дівчина не повернулась додому, батьки забили на сполох. Шукали Мар'янку три дні. І знайшли… утопленою у напівсидячому положенні зі зв'язаними руками…

Наталія Головачко
Високий замок, 14.03.2005

"Дайте мені крапельку надії!
Я її крізь вічність пронесу"

Загибель Мар'яни Рудакевич досі є таємницею

На початку березня у Будинку вчених відбулася презентація книжки "Сонячна симфонія" Мар'яни Рудакевич. Тільки-от авторки не було… На жаль, вона вже ніколи не прочитає нам свої вірші. І не розповість про те, що сталося у ніч із 27 на 28 травня.

А 28 травня 16-річну (їй було шістнадцять, а не сімнадцять, як дехто пише, вона менш ніж через три місяці мала б святкувати день народження) жительку села Почапинці, що біля Тернополя, Мар'яну Рудакевич знайшли в тернопільському ставу. Ця новина приголомшила всіх. Хто про це почув, допитувався: що це - самогубство чи вбивство?..

Родина Рудакевичів доволі побожна, тож у неділю зранку, 25 травня, усі ходили до церкви. Іван, старший брат Мар'яни, збирався до Львова (він студент ЛНУ ім. І. Франка). Сама ж вона, перебуваючи в очікуванні закінчення школи, останнього дзвоника, радилась із мамою щодо випускного балу: сукню маля одягти ніжно-фіолетового кольору, хотіла ще рукавички купити. Улітку дівчина планувала вступати до педуніверситету на українсько-англійську філологію.

Життя Мар'яни вирізнялося різноманіттям, "усюди її було багато" (так розповів брат). Окрім загальноосвітньої, вона навчалася у хоровій школі "Зоринка", у музшколі (клас бандури), брала участь у танцювальному ансамблі "Червона калина". А ще - дописувала до районної газети "Подільське слово", до обласної - "Вільне життя". Її роботи друкували в "Божому сіячі" (Тернопільської єпархії УГКЦ). З таким потягом до прекрасного недивним є той факт, що дівчина почала писати вірші, з 2001-го - друкувати їх, а вже наступного року стала членом молодіжного літературного об'єднання при Тернопільській обласній організації Спілки письменників України.

Тоді, у неділю, вона чекала телефонного дзвінка. Він і продзеленчав надвечір. Ніхто із сім'ї не прислуховувався до розмови - дівчині цілковито довіряли, не було жодного ексцесу, що змусив би змінити думку. "Мар'яну батьки востаннє бачили в нічній сорочці, чули, як вона зайшла до кімнати, вимкнула магнітофон і вимикач. Зрештою, у батьків ніщо не виникало занепокоєння чи бодай якогось хвилювання (донька ніколи без дозволу не виходила з дому). Вони не усвідомлювали, що їхню доньку підстерігає жахливий фатум, що Мар'яні Життя відміряло лічені години… Вранці батько першим увійшов до кімнати доньки, щоб розбудити її до школи, та ліжко виявилося порожнім" (так писала свого часу "Нова Тернопільська газета"). Звичайно, це здивувало та стривожило батьків, тим паче, що тато Роман чув, як опівночі задзвонив телефон, до якого скоріш за все підійшла Мар'яна, а також крізь сон до нього долинуло, як зачинилися вхідні двері. Тоді це не викликало в нього тривоги, адже доньці могла зателефонувати сусідка й попросити, щоб та прийшла до неї.

Однак наступний день засвідчив, що сталося щось недобре: додому Мар'яна так і не поверталася. Батьки зателефонували з роботи, але марно, у школі повідомили, що її не бачили. У грудях щось защеміло…

У вівторок уранці подали заяву в міліцію про зникнення Мар'яни. А в середу рибалки побачили в тернопільському ставу, поблизу острова Закоханих, за метр від берега тіло дівчини. Вона була у футболці та джинсах. На руці кульковою ручкою написано: "Мар'яна Рудакевич, Почапинці". Хто написав це - невідомо, чому написав - можна здогадатися, де зробив це - історія поки що мовчить.

Смерть торкає душу і лякає,
Тінню пропливає забуття.
Жаль, що дуже рано помирає
Молодість, не знаючи життя.

Найгірше для батьків… Для них усе було найгіршим - жахлива звістка, експертизи. Їх було дві. Перша - тернопільська судмедекспертиза - схилялася до думки, що це було самогубство (утоплення), і у воді вона пробула десь 72 години. А перед тим її зґвалтували. Другу - провели експерти Західного оперативного командування (ті, що працювали на Скнилові після трагедії) через 42 дні після першої експертизи і заявили: не побачили слідів зґвалтування, у воді дівчина пробула від 8 до 30 годин. Не була втоплена - бо в організмі не виявили планктону з озера. Зате органи - у крові (крововиливи).

Була проведена й посмертна психологічна експертиза (за віршами). Винесли вердикт - схильна до самогубства…

Не питайте, чому я пішла. Не питайте
Чому час вибирає із сторінки слова. Не питайте.
Чому сльози гіркі, а солодкі слова. Не питайте
(до сороковин Наталі Щербик).

Коли ж через кілька днів Мар'яну прийняли у Спілку письменників України (посмертно) ("Посмертно взагалі нині не приймають, але зробили виняток", - сказав на вечорі пам'яті голова СПУ у Львівській області Левко Різник), згадані експерти попросили батьків опротестувати цю експертизу…

Відкрито кримінальну справу. Та за цей час в області і районі спостерігалася велика плинність кадрів, і слідство майже не просувалося вперед… І ось недавно новий міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявив, що хоче довести справу до кінця, знайти винних. Може, ми нарешті дізнаємося: чому вся зміна, що працювала в нічному барі (неподалік острова Закоханих, а отже - недалеко від місця, де знайшли тіло) з 27 на 28 травня звільнилася за власним бажанням? Чому зникали матеріали справи, а свідчення перекручували або спотворювали? Чому батькам телефонували на роботу й додому, погрожуючи?...

У пам'яті багатьох Мар'яна Рудакевич зостається веселою, усміхненою дівчиною, може трішки задумливою, адже

…Поета видно по очах…
А в її очах сум і запитання.
Страждала радістю від болю -
Була спокійна: болить - жива.
Я вдячна Богові, що доля
Мені не дарувала зла!

А знайомі та друзі передають одне одному аркуш паперу формату А4, з якого переписують 26 правил від Мар'яни Рудакевич. Деякі з них нагадують поради Карнегі (щоправда, дівчина його не читала): "дивися людям просто в очі", "говори частіше: дякую, будь ласка, першим - добрий день", є і щось суто своє: "прочитай Біблію", "навчися розрізняти місцеві квіти, птахів, дерева", "тримай удома пса, а в пам'яті - пристойні анекдоти", "не кури", "співай у душі", "дається на все життя", "не спілкуйся з людьми, яким ніщо не подобається", "купуй хороші книги, навіть якщо ти не встигаєш їх читати", "кожної весни сади квіти".

Куди спішив сліпий годинний,
Відкручуючи час назад?
Він, мов невинності невільник,
Все цокотів про правду в такт.

Аліна Небельмес
Молода Галичина, 17.03.2005

Хоч дім її аж за зорею

Є щось символічне у тому, що перша репрезентація книжки "Сонячна симфонія" юної поетеси із Тернопільського району Мар'яни Рудакевич відбулася торік у день Різдва Богородиці, а друга така широка зустріч шанувальників таланту майстрині слова проходила нещодавно у Львівському будинку вчених у день її іменин.

… У фойє звучить камерна музика. Тут же - фотовиставка про життя юної поетеси. А на сцені концертного залу - портрет Мар'яни, на кріслі - її бандура, спереду - кошик квітів, на столику - книжка "Сонячна симфонія", свічка, рушник.

Ведучий програми, секретар Львівської обласної організації Національної спілки письменників України Ігор Гургула надає слово ієромонаху, отцю Василю Вороновському, який відправляє панахиду і ділиться своїми спогадами про родину Мар'яни.

Відтак слово про творчість поетеси мовили член НСПУ Зіновій Кіпибіда, львівські письменники, вихідці з Тернопільщини Богдан Чепурко та Роман Качурівський, голова Львівського письменницького об'єднання Левко Різник та молода поетеса Олена Дуб, поет-бард Олесь Дяк та поет-шістдесятник Михайло Гущак. Вони говорили про неповторність поетичного стилю Мар'яни, її небуденне бачення світу, надмірно чутливу, щиру і довірливу душу, велику силу почуттів.

Лише однієї книжки вистачило Мар'яні, щоб стати членом Національної спілки письменників України, до якої її прийняли, на жаль, посмертно.

Молоді актори Тернопільського драматичного театру ім.. Т. Шевченка Максим Поповича та Тетяна Панькевич продекламували її твори. Пісню "Елегія", музику до якої написав заслужений артист України Микола Болотний, виконала молода тернопільська співачка Руслана Окрепка під супровід струнного квінтету Тернопільського академічного драмтеатру імені Т. Шевченка.

Зазвучала того дня і Мар'янина бандура в руках студента музично-педагогічного факультету Тернопільського НПУ імені В. Гнатюка Остапа Ціжа. Свої та Мар'янині вірші прочитала львівська студентка, молода поетеса з Бучаччини Мар'яна Максим'як.

Уже майже два роки немає юної поетеси серед нас. Як писав поет Богдан-Ігор Антонич, її дім, мабуть, аж за зорею. Але вона залишила нам свої вірші, у яких завжди житиме її трепетна душа і гаряче серце. Зболені горем батьки Мар'яни сподіваються, що зі змінами, як принесла в Україну помаранчева революція, вдасться нарешті розкрити таємницю трагічної загибелі дівчини.

Надія Моховик
Вільне життя, 19.03.2005

На відстані сльози

Вона молода, красива, юна та розумна, сповнена найсвітліших мрій та бажань. Їй - лише шістнадцять. Однак, вона вже зробила неможливе, що може зробити людина у її віці. Її не по-дитячому дорослому натхненню сьогодні дивуються поети зі стажем. Вона полонила світ поезії своєю загадковістю та енергетикою, своїм надзвичайним талантом. Її поезія є дивовижною. Вона хвилює та зворушує людські серця. Та, на жаль, сьогодні ми можемо говорити про Мар'яну Рудакевич лише минулому часі. Для усіх нас вона назавжди залишиться шістнадцятирічною. Вона покинула цей несправедливий, повний страждань світ зовсім юною та прекрасною… До свого випускного вечора юна поетеса не дожила лише місяць. Її знайшли мертвою у тернопільському ставі.

Чомусь часто в житті буває так, що багато обдарованих та хороших людей помирають передчасно, у розквіті повних сил та енергії. Вони, наче зорі, які передчасно загоряються та передчасно гаснуть.

Як зіронька, засяяла в свої неповні 17 на літературному небосхилі української поезії юна Мар'яна Рудакевич, та передчасно згасла, залишивши осяйний слід у нашій пам'яті…

Народилася вона у селі Почапинці, що біля Тернополя. Тут і пройшло її коротке дитинство.

Мар'яна була дівчиною особливою. Вона любила природу та тварин, "бо то усе живе". Багато читала художньої літератури. Цікавилась українською та зарубіжною класикою. Самостійно навчилась читати польською, оскільки вдома було багато книг цією мовою.

Прагнула зрозуміти людину, цікавилась психологією. Займалась спортом, бальними танцями, відвідувала танцювальний ансамбль "Червона калина", навчалась в хоровій школі "Зоринка" та в музичній школі №1 по класу бандури, яку закінчила на "відмінно". Восени 2001 року почала друкувати свої вірші, а в 2002 - стала членом молодіжного об'єднання при Тернопільській обласній організації Спілки письменників України. Її вірші часто друкувались в газетах "Вільне життя", "Подільське слово", "Божий сіяч". Співпрацювала також з радіостанціями міста Тернополя.

14 вересня 2004 року Мар'яну Рудакевич було прийнято в члени Національної спілки письменників України, але посмертно. Недожила, недописала, недолюбила… Скільки світла могла принести ще Мар'яна у цей світ?..

У неділю 25 травня 2003 року їй хтось зателефонував. Після телефонної розмови вона вийшла до автомашини, і це були останні хвилини життя в рідній оселі. Додому так і не повернулася.

А у середу 28 травня рибалки побачили в тернопільському ставі, за метр від берега, поблизу острова Закоханих тіло дівчини. Вона була у футболці та джинсах. На руці кульковою ручкою написано: "Мар'яна Рудакевич, Почапинці".

Хтось згасив сонцесяйну та світлу зірочку на небі. Але хто? І навіщо?... Це залишається таємницею ще й до сьогодні. Та прикро, що чисті й безкорисливі помисли Мар'яни стали жертвою підступної, жорстокої поведінки людей, яким вона вірила.

Сьогодні її серед нас немає. Однак, як сказав хтось із відомих людей: "У літературному світі немає смерті". Не померла і Мар'яна, а лише перейшла із смерті фізичної у духовне безсмертя.

Кажуть, що поети, від Бога наділені даром пророкування, здатні зазирати в майбутнє. От і вона, немов відчуваючи шалений біг подарованого їй долею часу, поспішала за ним, залишаючи на папері сліди тієї гонитви - рядки поезій. "Захоплення віршуванням з'явилось у неї раптово, імпульсивно, впродовж останніх, неповних двох років життя", - розповідає мама Мар'яни пані Галина. "Цю книгу - більш ніж 200 віршів та прозові етюди - Мар'яна написала за рік і 9 місяців. А всього лише за один місяць квітень 2003 р., незадовго до своєї трагічної загибелі, вона написала 33 вірші". Ось як писала Мар'яна в одному із своїх віршів, ніби відчуваючи поспішний для неї плин часу:

Куди спішив сліпий годинник,
Викручуючи час назад?
Він, мов невинності невільник,
Все цокотів про правду в такт.

Хто вів її, хто диктував їй ці слова, що нині обпікають таким одкровенням, що проймає наскрізь моторошністю і жахом:

Смерть торкає душу і лякає,
Тінню пропливає забуття.
Жаль, що дуже рано помирає
Молодість, не знаючи життя.

Ніби про себе написала…

Коли помирає поет, з ним відходить щось таке, чого ніколи і ніде не побачать інші… Забрала з собою і Мар'яна загадку своїх потужних творчих обдарувань, загадку свого таланту, забрала щось особливе… Та у пам'яті багатьох вона зостається веселою, усміхненою дівчиною, може трішки задумливою, яка, помандрувавши зірочкою високо у небо, залишила по собі біль втрати, хороші спогади та книжечку поезій і прозових етюдів "Сонячна симфонія", яка вийшла вже після її трагічної загибелі.

У книзі - понад двісті віршів, кілька прозових етюдів. "Молитва серця", "Сповідь тиші", "Омріяна", "Мить вічності", "Осінні пісні", "Солодкі сльози", "Забутий погляд". Тут і перше кохання, і зрада, і сльози. Особливо зворушливими є вірші Мар'яни про те перше почуття - про кохання. Але більшість її вірші про нерозділене кохання, в якому більше розлук і розчарувань, зустрічей та втрат.

Знов споминала я тебе з любов'ю,
Залишила у темряві свій біль.
За те, що покохала я зимою.
Весною маю в серці заметіль.
Я плачу наодинці із зорею,
Вона сховала мої сни у сад,
І знаю, що не буду я твоєю -
Про це кричить весняний снігопад.

Нещодавно світло "Сонячної симфонії" - тонкої, ліричної душі Мар'яни зазвучало і у Підволочиській школі-гімназії імені І. Франка, де відбулась презентація її збірки. Зустріч із прекрасною поезією організувала вчитель української мови та літератури школи-гімназії, надзвичайно творча і поетична особистість Жанна Андріївна Юзва. На свято прийшло багато гостей. Серед них були також представники засобів масової інформації із Тернополя - головний редактор Тернопільської районної радіокомпанії "Джерело" Галина Юрса, кореспондент газети "Вільне життя" та поет Євген Зозуляк - член Національних спілок журналістів та письменників України.

На презентацію "Сонячної симфонії" приїхали і батьки Мар'янки Галина Антонівна та Роман Іванович Рудакевичі, які своїми теплими спогадами про доньку ближче познайомили нас із Мар'яною, з її поезією

Усі присутні також переглянули документальний фільм про Мар'яну "У чорнобривців запах теплоти" і, поринувши у світ її життя, відчули, ніби вона і справді з нами, десь тут, поблизу, поряд…

Режисерський талант Олега Германа дав змогу зазирнути у дитинство та юність Мар'яни, познайомитись із її рідними, мальовничими Почапинцями, побачити її оселю в чорнобривцях та айстрах, її кімнату, улюблені іграшки, сільський ставок, де любила відпочивати з друзями, рідну школу. А ось і жива Мар'яна… Її бандура…

Та якимось пронизливим холодом та пустотою віяло від плеса тернопільського ставу, який назавжди забрав молодий талант…

Допомогли відчути присутність Мар'яни і дівчатка, які протягом всього свята читали її поетичні рядки.

А весела, життєрадісна, вродлива і трішки задумлива Мар'яна поглядала на нас лише з портрета, біля якого, на згадку про неї, тихо та спокійно горіли свічки.

У залі також панувала тиша. Дівчатка-гімназистки, які читали вірші Мар'яни, а також ведуча свята пані Оксана Жук зуміли надзвичайно душевно та трепетно передати увесь чистий та внутрішній світ дівчини. До глибини душі зворушували присутніх і відгуки учнів, присвячені її пам'яті. По-особливому прекрасні слова виразив у мініатюрі-відгуку учень 8-А класу Іван Збараський, мати якого Галина Збараська теж ділилась своїми враженнями та зачитала власний вірш, присвячений поетесі.

Розчулили усіх і ніжні поетичні рядки Євгена Зозуляка, який, хоча і не був особисто знайомий з поетесою, але, побачивши її поезію, був вражений силою духу і натхненням дівчинки і присвятив чудовий вірш, де він порівнює дівчинку із трояндою, яку однієї травневої ночі зірвала чиясь черства, жорстока рука.

Цей вечір був особливим та надзвичайним для усіх нас. Батьки Мар'яни пані Галина та пан Роман висловили щиру вдячність Жанні Андріївні за тепло, яке вона несе своїм вихованцям, пробуджуючи в них щирі почуття, а також подякували директору школи-гімназії Лесі Теодозіївні Папіровській, ведучій свята Оксані Жук та усім діткам і їх наставникам. Леся Теодозіївна теж висловила подяку батькам і поряд з Мар'янкою нагадала усім також про ще одну талановиту зірочку із Підволочиська Іринку Грицух, яка у сяйві світла пішла з життя, залишивши про себе теплі спогади та світ творчості.

На завершення свята прозвучала чудова пісня на слова Мар'яни "Поглянь, який прекрасний світ…", музику до якої написала педагог школи-гімназії Ганна Ярославівна Цьмух. Заключне слово виголосила директор будинку школярів Ніна Миколаївна Гиса.

Поезія Мар'яни є дуже тонкою, сентиментальною, зворушливою і незабутньою, як і її особистість. Вона, в обіймах музи, зуміла розкрити для нас серце і душу, поетичним словом передати філософію суджень, змусила нас задуматись над своїм життям, стати щирішими і добрішими.

Доля не дарувала дівчинці довгих років життя. Та вона дала можливість їй бути вічною, можливість жити для людей у своїй поезії…

А "Сонячна симфонія" талановитої Мар'яни ще довго звучатиме у наших душах, у наших серцях…

Оксана Ірза
Гомін волі, 18, субота, 30 квітня 2005