Мар'яна Рудакевич

Почапинці — “епіцентр сяйва”

Жила, любила. Плакала, сміялась...
Галина ГОРДАСЕВИЧ.

Коридорами Почапинської школи бігає галаслива дітвора... Усе звично, усе так, як прийнято, як має бути. Але немає у цьому вирі метушні і безтурботності дівчини Мар'яни з гарними і трохи сумними очима, її життя трагічно обірвалося у травні 2003 року на сімнадцятому році, напередодні останнього дзвоника.

Рівно через чотири роки Мар'яна повернулася у школу - уже в мармурі. 20 травня с. Почапинці стало, за словами поета з Вінничини Василя Кобця, "епіцентром болю, епіцентром сяйва". Тут зібралися відомі українські письменники, поети, щоб вшанувати пам'ять талановитої дівчини - поетеси Мар'яни Рудакевич, відкрити меморіальну дошку (автор Зіновій Кіпибіда), де вона навчалася з 1992 по 2003 рік. Колишній вчитель Мар'яни, а нині сільський голова Почапинців Роман Забанджала згадував свою ученицю як дівчину, в очах якої сяяла веселка, а її книжка "Сонячна симфонія" - це жага життя. Громадськість села і району, оцінивши заслуги Мар'яни, на сесії прийняли рішення про увіковічнення її пам яті. Отці Орест і Тарас освятили меморіальну дошку. Пам'ять поетеси вшанували хвилиною мовчання.

Хвилюючим і задушевним був виступ ще одного вчителя Мар'яни, а нині заступника голови Тернопільської районної ради Богдана Ящика: "Я цю дівчину знав змалечку, вона зростала на нашій вулиці, знаю її родину, в якій завжди у пошані була книжка. Ще у дошкільному віці дівчинка читала напам'ять Шевченка, гарно співала, танцювала, грала на бандурі. 3-поміж дітей виділялася цікавістю до всього, хотіла багато осягнути, була дуже відвертою дитиною. Коли до моїх рук потрапив томик її віршів "Сонячна симфонія", збагнути його зміст було дуже важко, бо затьмарювало горе її втрати. Лише з часом ми оцінимо цей змістовний, філософськи зрілий поетичний доробок юної дівчини".

Вчитель історії Іван Чернецький зауважив, що, окрім виданої книжки, є ще багато творів Мар'яни Рудакевич - цікавих, оригінальних. Треба прискорити їх видання, аби вони не загубились у плині часу, а працювали для України, щоб їх читали і вивчали молоді.

Відомий поет Володимир Барна, звертаючись до усіх, хто прибув вшанувати Мар'яну Рудакевич, мовив: "Юна княгиня української поезії у день відкриття Міжнародного шевченківського свята на Тернопіллі зібрала побратимів по перу у село під Тернополем щоб промовляти віщим словом правди і любові. Вона пішла у засвіти, тому її слово відтепер працює з вічності, недосяжності. Мар'яна Рудакевич стоїть у ряду лицарів українського слова, які відійшли у вічний світ молодими: Богдан-Ігор Антонич, Степан Будний, Василь Симоненко, Степан Алич, Василь Ярмуш..."

Високу оцінку поезії і прозі юної Мар'яни дав лауреат Національної премії імені Т.Шевченка, кавалер ордена "За заслуги", лауреат премії імені Братів Лепких, відомий український поет, політв'язень Степан Сапеляк: "Усе яскравіше й яскравіше світить поетична зоря обабіч Чумацького шляху обабіч великого Кобзаря і великого Стуса".

А отець Орест Глубіш, редактор газети "Божий сіяч" Тернопільської єпархії УГКЦ автор статті про життя і творчість Мар'яни Рудакевич "Дзвін покликав Божу наречену на молитву", згадав, зокрема, слова поетеси: "...На світі випадковостей немає", "...Оце мій дім, моя фортеця. Мене тут зло не доторкнеться", констатувавши: "Вірю, Мар'янко, що у цьому домі тебе зло не доторкнеться, бо ти з Богом, з ангелами знайшла свою оселю. За зорею Бог подарував тобі дім..."

"Хоч перед Богом ми усі рівні, проте не усім дане право творчої праці, дар поетичного слова. Божий перст опустився на Мар'яну - одну з небагатьох. І вона чесно виконала за такий короткий час свою місію на землі", - це роздуми поета зі Львова Ігоря Гургули. Володимир Бушняк, літератор з Криму, вважає, що Україна нині особливо потребує талановитого поетичного слова, щоб об'єднати націю. Якщо ми вважаємо, що можна видати книжку чи сказати слово і забути про все, то це помилкова думка. Кожне слово, сказане поетом, велике. Дух Мар'яни Рудакевич, втілений у її віршах і прозі, буде працювати на благо України.

Петро Засенко, письменник з Києва: "Ми усі збідніли на великий талант. А Україні нині особливо потрібні служителі слова. Але поетичний дар - особливий. Він працює і по смерті поета. Статут Спілки письменників України не дозволяє прийняти до своєї когорти посмертно, але сила таланту Мар'яни Рудакевич змусила перейти усі табу".

Тернопільський поет Володимир Дячун виступив з філософськими роздумами про час: "Коли час є друг, то це - пам'ять; коли - ворог, то - забуття. Немає молодого чи зрілого поета. Поет або є, або його немає. "Сонячна симфонія" - це увертюра до великого твору, який написала б Мар'яна Рудакевич, якби була живою. Не судилося... Але слово поета має велику вагу. Потрібно читати поезію, осмислювати. Адже поет своїм словом будить до життя усіх, хто поетичним даром не володіє". Воістину: як не вмієш писати, то вмій оцінити і скористатися тим даром хоча б для себе.

Свої вірші Мар'яні Рудакевич присвятили тернопільські поети Ярослав Сачко та Іван Демчишин, Євген Зозуляк, поезія юної княгині слова звучала у виконанні заслуженого артиста України Івана Ляховського, учнів школи №18 Тернополя та почапинських школярів. Батько Мар'яни Роман Рудакевич подякував усім за підтримку: "Наша Мар'яна відійшла у вічність, не переступивши порога школи. Вона залишилася навічно ученицею. Я молюся, щоб Бог обдарував талантами наших дітей. Хай тільки ніхто не має такої трагічної долі, як наша дівчинка. І ніхто з батьків не несе такого важкого хреста, як ми з дружиною".

Галина ЮРСА,
(«Подільське слово», №25(4713) за 15.06.2007)